Мабуть, в природі кожної людини генетично закладена пристрасть до зміни місць, до подорожей, досліджень і відкриттів. В комусь це щемке відчуття дороги приглушене, в комусь же говорить в повний голос. “Счастлив, кому знакомо щемящее чувство дороги…” – слова із старої бардівської пісні.

Ось і я не можу довго знаходитись на одному місці, дорога манить, приваблює, тривожить. І зовсім не обов’язково потрібно подорожувати в екзотичні країни, щоб отримати задоволення. Одній людині досить знайти неходжені досі стежини на околиці рідного міста, помилуватися заходом сонця з даху багатоповерхівки – і настрій помітно поліпшується, і дихається на повні груди. Іншій же і в самих чудових куточках планети буде сумно.

Я ж ні на що не проміняю безодню нових і дивовижних вражень, що здатні подарувати мені подорожі. Я намагаюсь не втратити здатність дивуватися і захоплюватися, перед кожною подорожжю настроююсь на зустріч із чимось чудовим і незвіданим.

“Безліч доріг, і кожна робить тебе людиною. Кожна веде до пізнання себе. І дає безліч історій.”

З моєї любові до подорожей плавно та органічно витікає ще два моїх захоплення: велосипед та фотографія. Дорога під колесами, вітер в обличчя, вдалі кадри – і можна вважати, що вихідний видався на славу!